| Головна » Статті » Мої статті |
Ранець - обличчя господаря
Красивий, барвистий новий лежить він на полиці магазину, одягнений у яскравий костюм, чекає на свого господаря. Старалася швачка пошити його міцним, надійним, а також привабливим для дитячого ока. Коли заходиш до магазину, відчуваєш його запах - запах новизни. На обличчі у нього радісні герої мультфільмів, казок, пейзажі природи...і усе у нім ніби говорить: "Я створений для корисної справи, для тебе!". Проте не кожен школяр почує те звернення. Не забариться свято Першого дзвоника, батьки вручать своєму першокласнику яскравого "друга" ,який буде надійною опорою і скарбницею для підручників та зошитів. Ти візьмеш його до рук, усміхнешся улюбленому кумиру, одягнеш на плечі і вирушиш у далеку дорогу до вершини знань. Якби все було так, як хотілося, то і ця розповідь була б на 100 відсотків правдивою, а насправді ось,що відбувається у повсякденному житті середньостатичного сільського учня. Прокидається Григорій зранку, протирає заспані очі, снідає шматом булки з яблучним варенням, запиває холодною водою з криниці. Міркує: "Що мені віщує день прийдешній?" - згадує про школу: фізкультуру та їдальню і все ж вирішує піти сьогодні до школи. Згрібає зі столу підручники ( і то не свої, а запозичені у вчителя і Наталки) у новесенький ранець. Вирушає до школи грунтовим бездоріжжям. Дорога стелиться через яблуневий сад, Григорій кидає ранець на долівку і набиває його мокрими,у росі, яблуками. У школі, зайшовши до класу, кидає свого заплічника на підлогу і повертає вчителю та Наталці заяложені книги. 7 урок... в школі починає панувати тиша. Вчителі стомлені, учні думками вже вдома. Сумує на шкільному коридорі ранець Григорія, кинутий на пілогу абияк, він схилився під стіною в очікуванні свого хазяїна .Певно і не думав, що із красеня перетвориться на бруднулю, не посміхається більше, а лиш ховає оченята у надірвані кишені... | |
| Переглядів: 503 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |